Бессі Лі Пітман (Bessie Lee Pittman), вона ж Жаклін Кокрен (Jacqueline Cochran), була не з таких.

Бессі народилась у 1906 році у Пенсаколі, Флорида у багатодітній сім’ї звичайного борошномела. Доволі симптоматичне місце – тут виникла та існує по сьогодні перша база військово-морської авіації США, вишкіл на якій отримали десятки легендарних пілотів та астронавтів. 

Доволі рано, ледве не у 14 років, вона одружилась із Робертом Кокреном, і народила сина, який, на жаль, помер у ранньому віці.

Недовгим було і подружнє життя Бессі. Після розлучення вона не лише зберегла прізвище, але й змінила ім’я на Жаклін. Як показали подальші її дії, через якісь причини Жаклін хотіла відділитися від свого минулого, пов’язаного із батьками, тому навіть розпускала чутки, що вона усиновлена; проте з сім’єю вона спілкувалась і допомагала їй.

Амбітна Джекі хотіла грошей і повноцінного життя, тому обрала шлях, який у ті часи для таких дівчат як вона був найбільш ефективним – пішла в сферу краси. Спочатку вона стала перукарем у Пенсаколі, а потім, завдяки своїй зовнішності, енергійності та цілеспрямованості – влаштувалась у престижний салон на П’ятій Авеню у Нью-Йорку.

Робота у такому місці дозволила Джекі отримати гарні контакти та розширювати коло знайомств серед нью-йоркської еліти. 

Ймовірно на одному із заходів для бомонду Джекі і зустріла Флойда Одлама (Floyd Odlum) – засновника великої інвестиційної корпорації Atlas, що існує і до сьогодні, та кіностудії RKO. Ви скажете, що це звичайна історія і у Нью Йорку інвест-банкірів як собак нерізаних. Але Флойд Одлам виділявся серед усіх. Мало того, що він входив до десятки найбагатших людей США, його компанія була єдиною, яка не лише не постраждала від Великої Депресії, а й навіть змогла заробити під час її великі гроші. Цілком природньо, що такий розумний чоловік хотів мати біля себе розумну та успішну дружину. Вони розписались у 1936-му, коли Джекі було 30 років.

Мудрий Одлум розумів, що Джекі не з тих, хто сидітиме вдома, тому запропонував їй відкрити косметичний бізнес. Ідея їй сподобалась та була логічним продовженням попередньої роботи. Але Флойд пішов далі. Як непоганий маркетолог, він хотів ефективно розкрутити бізнес жінки, запропонувавши їй просувати свою продукцію за допомогою…. рекламних турів на літаку, за штурвалом якого була б сама Жаклін. Назва бренду теж була під стать – «Крила Краси» (Wings of Beauty). Запропонувати таке, ще й жінці, ще й у тридцятих роках міг лише великий оригінал. Але не усе було так просто. 

Справа у тому, що на момент одруження Жаклін вже мала пілотську ліцензію. Польоти зацікавили її, як і у багатьох подібних випадках, після прогулянки на літаку, яку запропонував друг.

Вона доволі швидко вивчилась, вилетіла самостійно і отримала ліцензію. Більш того, буквально за рік, у 1934-му вона стала однією із трьох жінок, які взяли участь у перегонах МакРобертсона (MacRobertson Air Race) з Англії до Австралії. Хоч спроба була невдалою для Джекі, адже вона пошкодила закрилки під час посадки у Бухаресті, сам факт її участі у перегонах був знаковим. 

У 1937-му вона разом із Амелією Ерхарт домоглась, аби жінок пустили на знамениті перегони Бендікс (Bendix Air Race) з Каліфорнії до Огайо, і особисто взяла у них участь. Мало того, здобула почесний трофей. 

Того ж року, вона встановила рекорд швидкості для жінок у 470 км/год. Нагороду вручила їй особисто Елеонора Рузвельт. 

І з цього моменту її захопила жага до встановлення різноманітних рекордів, яких у її кар’єрі була величезна кількість. «Королева Швидкості» (Speed Queen) – так стали називати запальну Джекі, яка на кінець 1930-х стала найкращою пілотессою у США. 

Але заняття авіацією та робота із встановлення рекордів не заважали їй займатись косметичним бізнесом: справи йшли добре, у тому числі і завдяки її чоловіку, який підтримував обидва захоплення своєї дружини і матеріально, і правильними порадами. Наприклад, одну з її ліній помад рекламувала сама Мерилін Монро (не без протекції Флойда).

З початком війни починається найбільш важливий етап кар’єри Жаклін Кокрен. На 1941 рік вона вже була доволі впливовим пропагандистом авіації та участі у ній жінок. З 1941 по 1943 рік вона очолює засновану Амалією Ерхарт асоціацію жінок пілотів «99» (Ninety-Nine), в рамках якої проводить активну роботу із залучення жінок до Цивільного авіапатруля (Civil Air Patrol) та розвитку створеної за її ініціативою у 1943 році Жіночої служби пілотів ВПС США (Women Airforce Service Pilots). Її метою було – надати максимальній кількості жінок можливість працювати у транспортній авіації, аби вивільнити льотчиків-чоловіків для бойової роботи. Цю ідею вона представила особисто дружині Президента США Елеонорі Рузвельт і отримала схвалення.

У Жаклін Кокрен був особистий досвід виконання такого роду задач. До моменту, коли Британія вступила до війни, вона працювала в організації «Крила для Британії» (“Wings for Britain”), завданням якої було переправлення американських літаків до Англії. В рамках цієї роботи вона стала першою жінкою у світі, яка перелетіла Атлантику за штурвалом бомбардувальника. Завдяки їй британці отримали на озброєння черговий двомоторний Lockheed Hudson V. 

У якості відзнаки за ефективну роботу у громадській організації, що набирала жінок-пілотів у США для роботи в Британії, англійці присвоїли їй звання «льотного капітана» (flight captain), що було еквівалентно майору у ВПС США та командиру ескадрильї у Королівських ВПС. У США ж вона була удостоєна найвищої військової нагороди за небойові заслуги – Медалі за видатну службу (Distinguished Service Medal). 

Загалом, завдяки активній роботі Жаклін Кокрен десятки жінок-пілотів змогли долучитись до програми і перевезли до Британії сотні літаків. Жаклін особисто брала участь у їх підготовці та підвищенні кваліфікації як пілотів та організації усього процесу. 

Також, ця робота дозволила Кокрен отримати зв’язки на вищих щаблях політичної та військової влади США: вона спілкувалась з родиною Рузвельтів, з головнокомандувачем американських військ у Європі Дуайтом Ейзенхауером та іншими впливовими особами.

Звичайна дочка мукомела поступово ставала і політичною фігурою. Американська мрія у дії!

Наприкінці війни її запросив на роботу один із впливових журналів для висвітлення основних повоєнних подій.

Завдяки цій роботі вона побачила капітуляцію японських військ на Філіппінах, була присутня на Нюрнберзькому процесі та стала першою жінкою неяпонського походження, яка відвідала Японію.

У 1948 році Жаклін Кокрен, багата та успішна бізнесмен-авіатор, вступила до лав Резерву ВПС США у званні підполковника, а за рік до виходу на пенсію у 1970 році – стала полковником. По факту, вона була чи не єдиною жінкою у ВПС США тих часів. 

За її рішенням скоріше за все стоїть те, що вона не могла втриматись від спокуси політати на реактивних літаках. Бажання швидкості та рекордів перемогло усе інше. Але вона не була пересічним пілотом. За свої досягнення вона отримала аж три Хрести Льотних Заслуг. 

Проте найбільшим її досягненням стало повторення рекорду Чака Йєгера, про якого ми писали у середу.

Спочатку амбітна Жаклін поставила собі за мету перемогти у змаганні за звання найшвидшої жінки у світі свою тезку – француженку Жаклін Оріоль, яка у 1951 році на британському Вампірі розігналась до 818 км/год. Для цього, вона звернулась до ВПС із проханням «позичити» їй новенький F-86. Але ані її статус і впливовість, ані зв’язки не допомогли їй. У проханні було відмовлено. 

Тоді вона вирішила зробити хід конем і обговорила свою задумку із віце-маршалом Королівських ВПС Канади, якому її перед тим представили. Порадившись із міністром оборони Канади, той дав добро. Їй виділили єдиний існуючий Canadair Sabre 3, ліцензійний канадський варіант американського винищувача, та прислали до Каліфорнії команду фахівців із заводу Canadair. 

Під час першої спроби, 18 травня 1953 року, Жаклін Кокрен встановила рекорд швидкості для жінок на 100-км маршруті – 1 050 км/ год. А вже за два тижні – рекорд у 1 078 км/ год на замкненому 15-км маршруті.

Однак перший політ був більш важливим, на одному із відрізків Сейбр перевищив швидкість звуку – таким чином Жаклін стала першою жінкою, яка побувала по той бік звукового бар'єра. Натхненником цієї затії став Чак Йєгер – давній друг талановитої пілотесси. 

Те, що надзвукові польоти у другій половині 1950-х стали буденністю, не зупинило Джекі. Коли їй як консультанту корпорації Northrop потрапив в руки швидкісний тренувальний літак T-38A Talon, їй захотілось зробити на ньому щось незвичайне. 

Вона розробила програму рекордних польотів і реалізувала її. У останній день програми, 12 жовтня 1961 року, вона вибралась на Т-38А аж на 17 091 м «на гірці» та на 16 841 м у горизонтальному польоті. Цей рекорд був визнаний офіційно. 

 Але їй і цього було замало. Джекі хотілось зібрати усі можливі трофеї в авіації і їй це вдалось. Неймовірний послужний список Жаклін Кокрен включав в себе такі абсолютно різні досягнення: 

   –   вона стала першою жінкою, яка сіла на авіаносець та злетіла з нього;

   –   вона першою серед жінок перелетіла Атлантику на реактивному літаку (Lockheed JetStar);

   –   Джекі стала першою жінкою, що здійснила «сліпу» посадку за приладами;

   –   вона була і є єдиною в історії жінкою, яка була президентом Міжнародної авіаційної федерації (FAI, 1958-1961);

   –   вона першою з жінок забралась на висоту понад 6 000 метрів з кисневою маскою.

   –   вона навіть покерувала дирижаблем.

На сьогодні Жаклін Кокрен володіє абсолютною кількістю авіарекордів за усю історію авіації серед усіх пілотів: що жінок, що чоловіків. 

З початком 1960-х цілком закономірним стало те, що Жаклін зацікавив космос. Вона захотіла підкорити і цю стихію. Маючи доволі значні статки, вона виступила спонсором програми Меркурій 13 (Mercury 13), в рамках якої планувалось дослідити, чи можуть жінки бути астронавтами. Незважаючи на те, що потенційні кандидатки пройшли ті ж самі тести, що й чоловіки, а у деяких випадках виявились кращими за них, програму скасували. І щонайцікавіше – за активною участі Кокрен. Подейкують, вона зробила усе, аби програма закрилась, бо у такому разі вона перестала б бути найпопулярнішою пілотессою у США. Як бачите, амбітність та шалене прагнення рекордів мають і свій зворотній бік. Такі люди як Джекі вміють бути лише першими.

Впливовість, статки та зв’язки Жаклін та її чоловіка врешті-решт привели їх у політику. У 1952 році вона взяла активну участь у кампанії із висунення у президенти генерала Дуайта Ейзенхауера. Джекі та Флойд організували кілька серйозних заходів на його підтримку та зробили низку роликів, чому допомогла наявність у них кишеньковою кіностудії. Джекі особисто полетіла у Францію до Ейзенхауера, аби показати йому ролики та переконати генерала, що він матиме підтримку серед виборців. Багато хто вважає, що саме це стало вирішальним у рішенні героя Другої світової балотуватись на президента і виграти.

Однак власна політична кар’єра у Джекі не вдалась. У 1956 році Жаклін Кокрен балотувалась у Конгрес від Республіканської партії у Каліфорнії, але програла, не добравши лише кілька відсотків до перемоги. Це була найбільша поразка у житті для цієї гордої жінки, яка ніколи не звикла програвати. Вона дуже підломила її і мучила до кінця днів. 

Жаклін Кокрен померла 9 серпня 1980 року у віці 74 років. Вона не стала довгожителем як її друг та гуру Чак Йегер, але життя її було максимально концентрованим і насиченим подіями, досягненнями і пригодами. Напевне таким воно і має бути у справжнього авіатора.