Політ братів Райт викликав фурор по обидва боки Атлантики. Хоч деякий час брати не надавали багато деталей про конструкцію своїх літальних апаратів, аби мати можливість запатентувати основні принципи та отримувати прибутки з винаходу, сам факт їхнього польоту стимулював і інші розробки. Але у певний момент, усі складові їх успіху стали відомі і так почався бум будівництва експериментальних літаків.
Ну і звичайно розпочався бум плакатів, листівок, іграшок і усього, що супроводжує щось нове і незвичайне.
І от в один чудовий день 1909 року молода і вже доволі відома фотожурналістка Ліліан Бленд (Lilian Bland) із Белфаста, Північна Ірландія, отримала від свого дядька листівку, на якій був зображений моноплан відомого французького авіаконструктора Луї Блеріо, Bleriot XI. Він тільки-но почав літати, але вже став відомим.
Ліліан Бленд у дитинстві
Ліліан була непростою дівчиною.
Ліліан Бленд у 1898 році
Тоді жінки взагалі ще рідко десь працювали, а у професії спортивного журналіста та фотокореспондента їх взагалі практично не було. До усього цього, Ліліан загалом любила хлопчачий спосіб життя.
Ліліан Бленд
Вона одягалась у брюки чи комбінезон, палила, їздила верхи, ходила на полювання та рибалку, займалась стрільбою по мішенях, вивчала джиу-джитсу. І, що логічно для тих років, була ідейною феміністкою і вважала, що жінки її епохи ведуть порожнє життя, наповнене балаканиною.
Тому абсолютно природньо, що вона захопилась літаками.
Сама думка про польоти приходила до неї і раніше, коли вона довгими днями блукала островами Ірландії та Шотландії аби зробити красиві фото птахів для газет та журналів, на які вона працювала.
Так що бажання літати самою виникло не на порожньому місці.
Будучи доволі рішучою та впертою, того ж року вона поїхала до містечка Блекпул на перші збори авіаторів. Там вона уважно вивчила матеріали по літаках Bleriot, зробила нотатки і заміри з чітким бажанням збудувати літак самостійно. Ніхто не звернув особливої уваги на цю дівчину, адже більшість вважали її чиєюсь секретаркою.
Повернувшись додому, вона попрацювала над отриманими даними і вирішила взяти за основу літака концепцію одного з перевірених проектів Блеріо, додавши, однак, власні ідеї. Окрім цього, вона вивчила усю наявну на той момент літературу про проект братів Райт. І взялась до будівництва.
Схема MayFly
У традиціях тонкого англійського гумору вона назвала свій майбутній проект «MayFly» («Може Полетить»). Як казала Ліліан, “It may fly, it may not” – «Він може полетить, а може і не полетить».
Приміщення для експерименту надав її дядько, генерал Уільям Джеймс Сміт, який був науковцем-астрономом та членом Королівського Товариства Лондона із Розвитку Природничих Наук.
Спочатку вона як істинний інженер зробила модель-прототип майбутнього літака-біплана, розмах крил якого складав два метри.
Ліліан Бленд з макетом крила
Далі вона перейшла до планера у масштабі 1:1, який вона збудувала уже на початку наступного року.
Матеріалами для планера виступили ялина, бамбук та полотно, а ручка управління була взята від велосипеда.
Випробування планера Ліліан Бленд
Схема управління була унікальною і говорила про інженерний талант Ліліен. Вона поєднувала рулі висоти та елерони (зараз це назвали б "елевони"): при роботі по тангажу два рулі висоти, що розміщувались попереду, працювали традиційно, а для розвороту їх поверхні відхилялись.
Довелося витратити певний час, аби довести планер до необхідних параметрів з точки зору балансування та міцності. Але випробування не обмежувались просто розрахунками, як істинна амазонка в душі, Ліліан не побоялась зробити кілька пробних польотів.
Ліліан Бленд біля MayFLy
Проміжна версія планера перед встановленням двигуна мала понад 6 метрів у розмаху та важила 90 кілограмів. Ліліан поступово тестувала та зміцнювала її, аби бути точно впевненою, що конструкція витримає двигун та ті навантаження, які його встановлення за собою потягне. Для випробувань на міцність були залучені…. чотири констеблі, які мали своєю вагою перевірити, наскільки міцною є конструкція. Ліліан вважала, що якщо літак витримає чотирьох ірландських констеблів, він витримає і один англійський двигун.
Коли впевненість у надійності конструкції була достатньою. Ліліен замовила у фірми A.V.Roe (Авро) опозитний двоциліндровий двигун потужністю 20 кінських сил, який, хоч і з деякими затримками, потягом доставили до Ірландії. Заплатила вона за нього немало, цілих 100 фунтів – десь 18 тисяч доларів на сучасні гроші (як бачите, ціна двигуна не дуже змінилась за 110 років).
Двигун Авро
Невгамовній Ліліан дуже кортіло випробувати двигун у польоті, але до цього не усе було готово. Зокрема були затримки із паливним баком. Але вона не могла чекати і тому зробила тимчасову заміну сама.
Замість власне баку була використана…. порожня пляшка з-під віскі, а замість штуцера – слухова трубка її глухої тітки.
Але це не спрацювало – виникли шкідливі вібрації і тому довелось почекати до налагодження системи за усіма нормами.
MayFLy
Але всередині серпня 1910 року усе було готове і почались випробування із двигуном. Спочатку були невеликі підскоки, коли факт підйому на висоту треба було контролювати спеціальним людям, які щільно притулялись до землі і фіксували зліт.
А потім, 31 серпня 1910 року, відбувся повноцінний політ на приблизно 400 метрів.
Ліліан Бленд за штурвалом MayFly
Проживаючи у Ірландії, яка на той момент була на задвірках історії, Ліліан Бленд ще не усвідомлювала, що у той день відбулася без перебільшення історична подія світового масштабу.
Вона стала першою жінкою у світі, яка збудувала літак та полетіла на літаку власної конструкції! Більш того, вона стала першою жінкою-пілотом в Ірландії, яка пілотувала перший у історії Ірландії моторизований біплан!
Після цього Ліліан назвали "Літаючою Феміністкою".
Перший політ Ліліан Бленд, 31 серпня 1910 року
Після перших польотів вона продовжила експерименти, і навіть пробувала почати бізнес із продажу літаків та планерів. Але її конструкція застарівала на очах і мала обмежені льотні характеристики. Тому свій перший літак вона продала до планерного клубу і також позбулась і двигуна.
Врешті-решт у життя Ліліен Бленд втрутилось кохання – вона одружилась із двоюрідним братом і емігрувала на деякий час до Канади, звідки вона повернулась у 1935-му році після смерті єдиної доньки від правця та розлучення.
Ліліан та її дочка Патрісія
До авіації вона більше не поверталась, провівши активне і дуже довге життя у занятті садівництвом та… грою на біржі і азартними іграми. Темперамент брав своє.
Померла перша у світі авіаконструкторка у віці 92 років у 1971 році. Вона не мала такої популярності як інші жінки-авіаторки, але на початку 2000-х її згадали, почали досліджувати та віддали належну шану.
Зара Резерфорд, наймолодша дівчина, яка самостійно здійснила навколосвітню подорож на літаку у 2022 році, говорила, що Ліліан Бленд була однією із постатей, які надихнули її на настільки ризикований політ.
Приблизно у ті самі часи, хоч і трохи раніше, по той бік океану, тезка Ліліан Бленд, Емма Ліліан Тодд (Emma Lilian Todd), що мешкала у столиці США, місті Вашингтон, почала цікавитись усілякими технічними новинками.
Вона відрізнялась за характером від Ліліан з Ірландії, адже займалась більш «жіночими» на той час професіями: була друкаркою, секретаркою та вивчала юриспруденцію.
Одна з кількох відомих фото Ліліан Тодд
Проте вона теж вважала, що жінка заслуговує на більшу роль у суспільстві аніж домогосподарки. Тому вона активно розвивала свою кар’єру юриста, ставши спочатку співробітницею федерального Патентного Офісу, а потім перейшла на роботу у офіс губернатора штату Пенсильванія, ставши першою жінкою у штаті, яка отримала посаду у державному виконавчому органі.
Вперше вона побачила літальні апарати під час поїздки до Лондона, де змогла спостерігати за величними дирижаблями. А потім подивилась на них уже під час виставки у Сент Луїсі. А у 1906 році на її очі потрапило креслення літака і вона вирішила будувати їх самостійно.
Для цього Ліліан продемонструвала свій проект на виставці у знаменитому Меддісон Сквер Гарден у Нью-Йорку, який вразив мільйонерку Олівію Сейдж (Olivia Sage) – меценатку та вдову відомого політика та фінансиста. Вона погодилась виділити їй на будівництво літака аж 7 000 доларів (понад 200 тисяч за нинішнім курсом).
Olivia Sage – меценатка проекту
Будівництво літака почалось восени 1908 року у одній з нью-йоркських майстерень, якою володіли фанати авіації.
Одночасно із початком будівництва Ліліан прагнула отримати офіційний дозвіл на польоти не лише у власному штаті, але і по всій країні. Але їй відмовили. Це ще більше надихнуло її на будівництво власного літака, адже у цьому випадку вона не від кого б не залежала.
Як і літак Ліліан Бленд, витвір Ліліан Тодд був збудований з ялини, покритої мусліном та парусиною. Крила з’єднувались дротами. Однак якщо апарат ірландки був одномісним, американка збудувала 11-метровий двомісний літак.
Різниця між дамами була ще і у тому, що Ліліан Бленд була по характеру егоїсткою і реалізовувала свій проект задля власного задоволення та реалізації особистих цілей. Ліліан Тодд же дивилась на власний проект ширше і розглядала його як елемент технічного прогресу, який мав надихати інших.
У себе вдома вона влаштувала перший в країні дитячий аероклуб, де для підростаючого покоління проводились лекції, а саме приміщення було прикрашене картинками та моделями літаків її власної розробки, а також іншими пристроями.
До того ж, авіація була лише частиною її любові до техніки. Вона майструвала різноманітні речі і мала цілу низку запатентованих винаходів.
Ліліан Тодд за штурвалом літака власної конструкції
Восени 1910 року робота над літаком була завершена і 7 листопада 1910 року, через майже два з половиною місяці після польоту Ліліан Бленд, літак Ліліан Тодд піднявся у повітря і добрався до висоти аж у 6 метрів.
Однак за штурвалом був француз Дідьє Масон, а не сама авіаконструкторка. Проте стабільного режиму польоту досягти не вдалось і проект був закритий. Це, однак, не заперечує того факту, що Ліліан Тодд стала другою жінкою-авіаконструктором у світі.
Її спроби продовжити проект припинились вже у січні 1911 року із незрозумілих причин. Скоріше за все, її спонсорка розчарувалась у проекті, хоч і цікавилась авіацією.
Після цього Ліліан Тодд прожила ще майже 30 років і померла у 1937 році у віці 72 років.
Такою була доля перших жінок-авіаконструкторів.
Вони не зробили багато, але надихнули цілі покоління дівчат на великі звершення у підкоренні Неба.
